Доступність посилання

Обміну не буде: що робить Україна задля повернення депортованих дітей з Росії?


2 червня українська сторона передала в Стамбулі представникам Росії список із прізвищами 339 незаконно депортованих дітей
2 червня українська сторона передала в Стамбулі представникам Росії список із прізвищами 339 незаконно депортованих дітей
Уна Чіліч

«Як людина, яка через все це пройшла і пережила, я розумію: молодих українських хлопців відправляють воювати за Росію – проти своєї Батьківщини. Це треба зупинити. Ми маємо голосно говорити про те, що ці діти досі залишаються там», – каже Ксенія Колдін.

З перших днів великої війни місто Вовчанськ на Харківщині, де Ксенія жила з молодшим братом у будинку сімейного типу, опинилося під окупацією. Прийомна мати та колишня вчителька відправили дівчину навчатися до РФ. А її 11-річний брат поїхав у російський табір – і не повернувся. Його передали до нової прийомної родини на території Росії.

Завдяки наполегливості Ксенії та допомозі організації Save Ukraine їй вдалося забрати брата і разом повернутися додому. Сьогодні вона є голосом незаконно переміщених українських дітей на міжнародних заходах і бореться за їхнє повернення.

Ксенія з братом Сергієм
Ксенія з братом Сергієм

Проєкт Радіо Свобода «Ти як?» з’ясував:

  • Чи відреагувала Росія на переданий українською делегацією список із прізвищами 339 незаконно переміщених дітей під час переговорів у Стамбулі?
  • З якими проблемами стикається Україна на четвертому році повномасштабної війни у процесі повернення неповнолітніх – на рівні держави та громадських ініціатив?

«Матимеш гарне майбутнє»

До початку великої війни Ксенія Колдін разом зі братом Сергієм вже близько року жила у будинку сімейного типу у Вовчанську – місті, яке з перших днів широкомасштабного вторгнення опинилося під окупацією й було звільнене українськими військовими восени 2022-го. До нової родини Колдіни потрапили після того, як їхніх маму і тата позбавили батьківських прав.

Місто Вовчанськ, квітень 2025 року
Місто Вовчанськ, квітень 2025 року

Ксенія згадує: на початку червня додому прийшла класна керівниця й повідомила про те, що дівчина має їхати до Росії на навчання. Тоді їй було 17, і вона щойно закінчила школу.

Коли ти перебуваєш на окупованій території – ти не маєш права сказати «ні»
Ксенія Колдін

«Вона сказала, що я мушу їхати, бо у Вовчанську немає де навчатися. А я кажу: «Чому немає де навчатися? Тому що російські військові розбомбили навчальні заклади та лікарні». І під таким приводом мене відправили у технікум в місті Шебекіно (Бєлгородська область РФ – ред.). Коли ти перебуваєш на окупованій території – ти не маєш права сказати «ні». А ще у нашої прийомної матері було правило: як тільки тобі виповнюється 18, ти йдеш у самостійне життя», – розповідає дівчина.

В останній день серпня 2022 року Ксенія поїхала навчатися в технікум у Бєлгородську область на перукаря.

Ксенія під час зустрічі з посадовцями США
Ксенія під час зустрічі з посадовцями США

«Щопонеділка у нас були «разговоры о важном» – це славнозвісна російська пропаганда про велич Росії. Ми мали співати гімн. Я не співала, і мене постійно питали: «Чому?». Я відповідала: «Не хочу», – зауважує дівчина. – Мене змушували його вивчити – кураторка надіслала фото з текстом гімну й сказала, що на наступний понеділок я маю вже його знати. А я стояла й у себе в голові співала український гімн».

Через три місяці після початку навчання, за словами Ксенії, її виселили з гуртожитку. Формально – через постійні обстріли. Але дівчина переконана: справжня причина – її відмова від російського паспорта, попри наполегливі вмовляння адміністрації та викладачів технікуму:

«Вони сказали (адміністрація закладу, педагоги – ред.), що я, як дитина-сирота, маю право отримати житло, щомісячні виплати і одноразово 100 тисяч. «От і матимеш гарне майбутнє в Росії». Але я постійно відмовлялася і казала, що хочу повернутися в Україну».

Діти прощаються з рідними
Діти прощаються з рідними

Наступні пів року Ксенія жила у знайомої, працювала у продуктовому магазині – розкладала товари, щоб заробити хоч якісь кошти, і почала планувати своє повернення додому.

«Я повернуся тільки з братом»

Перебуваючи в Росії, Ксенія постійно підтримувала телефонний зв’язок із братом. 11-річний Сергій за декілька днів до її від’їзду вирушив до літнього табору до РФ. За словами дівчини, туди від поїхав з іншим хлопцем, який був у їхньому будинку сімейного типу, та дітьми сусідів:

«Обіцяли, що табір триватиме два-три тижні. Насправді він пробув там п’ять. Після цього опинився саме в тій сусідській прийомній родині. У вересні, коли почали звільняти Вовчанськ, ці батьки разом із іншими дітьми, яким уже виповнилося 18, отримали російські паспорти й виїхали до Геленджика, де був табір. І тоді вони оформили опіку над моїм братом».

Марія Львова-Бєлова з депортованими українськими дітьми
Марія Львова-Бєлова з депортованими українськими дітьми

З новою прийомною родиною, каже дівчина, Сергій жив ще у двох містах Краснодарського краю РФ – в санаторії та на базі відпочинку:

Говорили, що в Україні діють нацисти, що вони хочуть його вбити, що він там нікому не потрібен
Ксенія Колдін

«І там вже йому почали промивати мізки, говорити, що в Україні «діють нацисти», що вони «хочуть його вбити», що він там «нікому не потрібен», що «там війна і повертатися не варто». Але я запитала брата: «Чи хочеш ти повернутися в Україну, якщо буде можливість?» – і він сказав: «Так, було б чудово». Тоді я собі пообіцяла: я повернуся лише з ним. І почала шукати варіанти».

Кремль закликав до «денацифікації» й «демілітаризації» України від початку повномасштабного вторгнення в лютому 2022 року. Аналітики американського Інституту вивчення війни (ISW) раніше зазначали, що ці умови рівнозначні вимогам зміни режиму, встановлення проросійського маріонеткового уряду в Україні і значних обмежень здатності України захищатися від майбутньої російської агресії.

Ксенія розповідає, подала електронну заявку про розшук брата, щоб українські посадовці знали, що він перебуває за межами України. Тим часом її знайома звернулася до соціальної служби в Харкові, щоб розповісти історію дівчини та про її бажання повернутися. Так Ксенія вийшла на зв’язок з організацією Save Ukraine, яка з початку повномасштабного вторгнення допомагає цивільним, зокрема й дітям, повертатися з окупованих територій і з РФ.

Українські діти в Білорусі
Українські діти в Білорусі

«Я звертаюся до них (соціальної служби в Росії – ред.) й кажу, що мій брат живе в цій родині і ми хочемо повернутися в Україну. Мене ще десять разів перепитали, чи точно я вирішила його забирати. Можна сказати, відмовляли.

Я зібрала документи і зателефонувала брату, щоб повідомити, що я скоро приїду. Він розповів про це прийомній родині – і після цього повністю обірвався зв’язок. Я знала тільки місто, де він перебував. Дорогою зателефонувала жінці з російської соціальної служби й просила сказати адресу родини, – говорить Ксенія. – Вона мені відповіла, що родина не хоче, щоб я знала, де вони живуть. Тоді я сказала: «Добре, організовуйте зустріч – я вже в дорозі. Завтра зранку буду у вас».

«Їдьте в свою Україну, вона скоро стане Росією»

18 травня 2023 року Ксенія зустрілася з Сергієм та його опікунами в соціальній службі. Дівчина пригадує: брат був наляканий, не хотів її обіймати й відповідав, що не бажає повертатися додому.

Ксенія з братом
Ксенія з братом

Близько трьох годин Ксенія розмовляла з ним наодинці, й Сергій погодився на єдиний варіант – поїхати до України на місяць, і якщо йому не сподобається, сестра поверне його назад.

«Я побачила перелякані великі очі цих прийомних батьків – вони думали, що він усе ж не погодиться. Ми з братом пішли погуляти на декілька годин, а вони (опікуни – ред.) поїхали за його речами. Наодинці зі мною брат почав відкриватися, краще ставитися. Ми підписали документи, і останнє, що сказала прийомна мама: «Їдьте, їдьте в свою Україну – вона все одно скоро стане Росією», – розповідає дівчина.

До України Ксенія та Сергій повернулися через КПП, що єдиний на той час діяв, на російсько-українському кордоні на Сумщині. Нині цей пункт перетину не працює.

Малюнок, який намалював Сергій в центрі Save Ukraine
Малюнок, який намалював Сергій в центрі Save Ukraine

З кінця травня 2023 року вони живуть у Києві. Спершу перебували в центрі «Надії та відновлення» організації Save Ukraine, де працювали з психологами та проходили арттерапію. Згодом Сергія взяла під опіку родина, однак брат і сестра й надалі спілкуються і бачаться без жодних перешкод.

Ксенія вступила до університету та стала амбасадоркою Save Ukraine – голосом дітей, яких депортували. Вона ділиться своєю історією на різних публічних заходах:

«Я мрію мати будинок, щоб закінчилася війна і щоб Україні вдалося повернути якомога більше українських дітей. Як людина і як дитина, яка через все це пройшла, пережила, розумію: молодих українських хлопців відправляють воювати за Росію – проти своєї Батьківщини. Це треба зупинити. Ми маємо голосно говорити про те, що ці діти досі залишаються там, з них роблять військових, а дівчат змушують народжувати російських дітей».

Ксенія з дітьми, яких вдалося повернути додому, у США
Ксенія з дітьми, яких вдалося повернути додому, у США

«Викрадене покоління»

Депортація дітей є одним із найбільш «умисних і руйнівних нападів на цивільне населення в сучасній історії Європи» – незаконно переміщені українські діти зазнають примусового набуття російського громадянства, їх передають у російські родини та «насильницьки позбавляють української культури та мови», – йдеться в доповіді, презентованій у червні на форумі Globsec у Празі.

Це не поодинокі випадки, а «цілеспрямовані та організовані злочини, мета яких – знищення української ідентичності», наголошує Маріам Ламберт, співзасновниця фонду Emile Foundation, що займається поверненням незаконно переміщених дітей.

Євген Межевой зі своїми дітьми, яких чоловік повернув з депортації
Євген Межевой зі своїми дітьми, яких чоловік повернув з депортації

За даними порталу «Діти війни», державі Україна вдалося ідентифікувати 19 546 переміщених неповнолітніх. З них 1399 дітей уже повернулися додому. Насильницька депортація й переміщення цивільного населення, зокрема дітей, з окупованих територій України є воєнним злочином.

Російська уповноважена з прав дитини Марія Львова-Бєлова в липні 2023 року заявила, що з початку повномасштабного вторгнення до Росії було вивезено понад 700 000 українських дітей. За її словами, більшість із них приїхали в супроводі батьків або родичів.

У березні цього року голова Офісу президента України Андрій Єрмак повідомив, що на території Росії та на тимчасово окупованих територіях України можуть перебувати близько 1,6 мільйона українських дітей.

За словами Ламберт, Росія не надає жодної інформації ні Міжнародному комітету Червоного Хреста, ні українській стороні, що значно ускладнює облік і повернення дітей.

Українські діти, яких вдалося повернути додому за посередництва Катару
Українські діти, яких вдалося повернути додому за посередництва Катару

«Але навіть одна дитина – це вже занадто. Кількість – не головне. Проблема – сам факт, сам злочин депортації. Я була присутня, коли дитину повертали матері на білоруському кордоні з Україною. Хлопчик говорив дуже повільно й тихо, бо роками боявся, що росіяни почують, як він говорить українською. Деяких дітей забирали, коли їм було 17 місяців. Уявіть: дитині був лише рік, а зараз минуло вже три роки – і вони нічого не пам’ятають про Україну».

Нестача інформації та глибока травматизація – лише частина викликів, з якими стикаються ті, хто займається поверненням, зазначає Маріам Ламберт. Серед проблем – і відсутність ефективного міжнародного механізму повернення, визнає вона.

Повернення дітей з окупованого Криму, куди військові РФ вивезли їх під виглядом «евакуації», Київ, 2024 рік
Повернення дітей з окупованого Криму, куди військові РФ вивезли їх під виглядом «евакуації», Київ, 2024 рік
Коли йдеться про дітей та цивільних у полоні – не може бути жодних переговорів
Маріам Ламберт

«Коли йдеться про дітей та цивільних у полоні – не може бути жодних переговорів. Це має бути безумовне повернення. Женевська конвенція не застосовується, Римський статут не виконується. У всіх цих дітей відібрали право на безпеку, свободу та захист – це ті права, що закріплені міжнародним правом і мають виконуватися, а не ігноруватися.

Особливо такі країни, як США, повинні докласти зусиль для створення реального механізму повернення. Щоб усі зрозуміли – це не тільки про українських дітей. Це воєнні злочини, масштаби яких величезні і які можуть повторитися в інших країнах».

«Кожна дитина – це потенційний свідок»

Дітей із окупованих територій вдається повертати частіше, ніж із Російської Федерації, попри зусилля української держави та громадських організацій, розповідає уповноважений Верховної Ради з прав людини Дмитро Лубінець. За його словами, станом на сьогодні вдалося повернути близько 70 українських дітей за посередництва Катару.

Богдан Єрмохін під час повернення додому
Богдан Єрмохін під час повернення додому
Основна мета депортації – це використання дітей як нового покоління російських солдатів
Дмитро Лубінець

«Ми бачимо, як росіяни блокують повернення, бо чітко усвідомлюють: кожна повернена дитина – це потенційний свідок. Вона може розповісти, що з нею відбувалося, які методи впливу застосовувалися – і це може бути використано в судових інстанціях під час розслідування воєнних злочинів представниками РФ.

Росія максимально приховує інформацію, пов’язану з українськими дітьми. На нашу думку, основна мета депортації – це використання дітей як нового покоління російських солдатів. Їм змінюють документи – усі: свідоцтва про народження, документи про освіту, їх змушують розмовляти лише російською мовою, ідентифікувати себе як росіян».

Раніше проєкт Радіо Свобода розповідав, що 2025 рік президент Росії Володимир Путін оголосив «роком захисника вітчизни» (російською – «годом защитника Отечества»), метою якого є «збереження історичної пам’яті, подяка ветеранам і визнання подвигу учасників «спеціальної військової операції» (так у РФ офіційно називають війну проти України).

За даними посадовців РФ, за останні шість років витрати на молодіжну політику в Росії зросли на 56 мільярдів рублів, або ж на більш ніж 600 мільйонів доларів США. І ці витрати почали збільшуватися після широкомасштабного вторгнення в Україну.

Українська делегація в Стамбулі, 16 травня 2025 рік
Українська делегація в Стамбулі, 16 травня 2025 рік

2 червня цього року українська сторона передала в Стамбулі представникам Росії список із прізвищами 339 незаконно депортованих або примусово утримуваних українських дітей, яких потрібно повернути, серед яких і вивезена дівчинка, яку вдочерив російський політик Сергій Миронов, повідомило російське видання «Верстка» з посиланням на джерела. Лубінець наголошує: у цей список потрапили різні категорії дітей, і він не останній.

4 червня уповноважена з прав дитини Росії Марія Львова-Бєлова запевнила, що разом із російським МВС розпочала роботу щодо переданого російській стороні на переговорах у Стамбулі списку депортованих до України дітей.

Донецькі школярі вступають до «Юнармії»
Донецькі школярі вступають до «Юнармії»
Ми ніколи не погодимося, щоб хтось мінявся дітьми. Їх викрали, депортували – і вони мають бути повернуті
Дмитро Лубінець

«Перша реакція – це вкотре намагання просунути російську пропаганду: мовляв, ніхто дітей не депортував. Очільник російської делегації сказав, що «всі діти бути врятовані російськими солдатами». Але він забув додати, що російські солдати врятували дітей від російської армії, яка прийшла на територію України й зруйнувала українські міста.

Ми очікуємо офіційну реакцію російської сторони, що вони готові повертати дітей без жодних умов – не обмінювати. Відповідно до міжнародного гуманітарного права, обміни цивільними не передбачений – ні дітьми, ні дорослими. Ми ніколи не погодимося, щоб хтось мінявся дітьми. Їх викрали, депортували – і вони мають бути повернуті в Україну, до своїх рідних і близьких».

  • У травні 2025 року Європейський парламент ухвалив резолюцію, в якій засудив «геноцидну стратегію Росії за підтримки Білорусі, спрямовану на знищення української ідентичності», додавши, що насильницьке вивезення та усиновлення українських дітей «має бути зупинене».
  • У березні цього року Сполучені Штати Америки припинили фінансування роботи експертів Єльського університету, які, зокрема, ідентифікували місцеперебування незаконно переміщених чи депортованих українських дітей до Росії.
  • У лютому 2025-го президент США Дональд Трамп запровадив санкції щодо Міжнародного кримінального суду за «переслідування Сполучених Штатів та їхніх союзників», наприклад, прем’єр-міністра Ізраїлю Беньяміна Нетаньягу, щодо якого МКС видав ордер через дії у Секторі Гази. Фінансові та візові обмеження стосувалися прокурорів, які розслідують ці справи, а також членів їхніх сімей. Серед них – головний прокурор Карім Хан, який видав ордер на арешт для російського президента Володимира Путіна. Міжнародний кримінальний суд це рішення американського президента засудив.

Форум

Проєкт Крим.Реалії

XS
SM
MD
LG